І. Формування хронологічних умінь – складника історичної компетентності

З-поміж завдань навчання історії в загальноосвітній школі пріоритетного значення сьогодні надають розвиткові історичного мислення учнів. На першому етапі цього процесу відбувається формування образних уявлень про історію на емоційному (цікаво / нецікаво, подобається / не подобається) та етичному (схвалюю / не схвалюю, гідне поваги / гідне осуду) рівнях, усвідомлення історії як ланцюжка подій і діянь історичних осіб, у результаті яких змінюється світ. На наступному етапі формуємо аналітичне мислення, вміння виявляти причинно-наслідкові зв’язки, визначати основне й другорядне. На завершальному етапі формування історичного мислення поглиблюємо розуміння історії як єдиного, цілісного процесу, навчаємо виявляти загальні й окремі закономірності, окреслювати й розв’язувати історичні проблеми.

Відповідно до цієї послідовності знайомство з хронологією є одним з перших кроків вивчення історії, адже історія неможлива поза часом: лише встановивши час тих або тих подій та їх послідовність, історики здатні не тільки з'ясувати зв'язок з попередніми та наступними подіями, визначити причини й наслідки, виявити закономірності, а й відтворити істинний перебіг подій, реконструювати минуле.

Формування хронологічних уявлень, тобто відображення у свідомості учнів послідовності, тривалості та синхронності перебігу історичних подій, явищ, процесів, відтворення образів минулого, пов’язаних із характеристикою часу події, вважають однією з найважливіших умов для розвитку історичного мислення учнів.

Вимоги до хронологічних умінь викладають на початку всіх відомих нині переліків класифікацій умінь, яких учні мають набути в процесі навчання історії. Тому закономірно, що в сучасній методиці проблеми розвитку уявлень про історичний час і засвоєння хронології кваліфікують як найактуальніші проблеми навчання історії.

Отже, робота з вивчення й використання хронології має бути органічним елементом у загальній системі навчання історії. Систематична робота з вивчення хронології полягає в цілеспрямованому та гнучкому застосуванні різноманітних засобів і прийомів.

З-поміж хронологічних умінь доречно визначати базові вміння, що складають основу хронологічної компетентності. Базові вміння – ядро хронологічної компетентності як комплексу вмінь, які ґрунтуються на знаннях і досвіді, ціннісних орієнтаціях учнів і які вможливлюють локалізацію історичних фактів(подій, явищ, процесів) у часі.

Найнижчим щаблем в ієрархії хронологічних умінь є вміння рахувати роки в історії. Це вміння:

- встановлювати події за датами або дати за подіями;

- співвідносити події та дати (дати та події); події (або дати) зі століттям (або тисячоліттям), його початком (чи половиною) та кінцем;

- встановлювати тривалість події, віддаленість її від сьогодення.

Ще одним базовим умінням, формування якого починається в 5 класі, є вміння встановлювати хронологічну послідовність подій, явищ, процесів. Формування цього вміння в 5 – 6 класах передбачає вироблення та вдосконалення навичок виконувати відповідні дії на лінії часу (раніше, пізніше). У 7 – 9 класах назване вміння виявляється в здатності визначати послідовність подій та явищ на основі розуміння причинно-наслідкових зв’язків і закономірностей історичного процесу.

Важливим базовим умінням є вміння встановлювати синхронність подій, явищ, процесів. Спочатку учні вправляються у з'ясуванні синхроністичних зв’язків між окремими подіями, явищами, згодом – між однотипними подіями, явищами та процесами в одній або кількох країнах.

До базових належить також уміння встановлювати та групувати дати відповідно до певних подій, явищ, процесів; співвідносити дати з явищем або процесом. Формування цих умінь зумовлює структурні зміни в історичному мисленні учня, адже їх розвиток ґрунтується на уявленнях про послідовність історичних подій, явищ, процесів; водночас вони сприяють осмисленню та систематизації знань дат та подій. Тож сформованість згаданих умінь свідчить про нову якість історичного мислення.

Базовими також вважають уміння співвідносити історичні факти (події, явища, процеси) з періодами / епохами, факти-події – з явищами, процесами. Навчитися виконувати ці дії учні можуть за умови, якщо вони знають про характерні риси епохи, етапи, періоди, тож уміння передбачають здатність аналізувати, синтезувати та узагальнювати факти, простежуючи зв’язки й тенденції історичного процесу.

Перелічених базових хронологічних умінь учні набувають в основній школі, причому акцент у їх формуванні робиться в 5 – 7 класах. У 8 – 9 класах відбувається робота з удосконалення згаданих умінь, про що також свідчить поступове зростання самостійності учнів.

У старшій школі робота з розвитку базових умінь як основи хронологічної компетентності триває. Уміння стають досконалішими, ускладнюється їхня структура. Зусилля вчителя спрямовуються на роботу з формування вмінь розглядати суспільні явища в розвитку та в конкретно-історичних умовах певного часу; зіставляти історичні події, явища з періодами (епохами), орієнтуватися в науковій періодизації історії; використовувати періодизацію як спосіб пізнання історичного процесу.

Істориками-методистами напрацьовано достатню кількість засобів та прийомів формування хронологічних уявлень та вмінь, які ми використовуємо в своїй повсякденній роботі.

Найвідомішим прийомом є образне позначення дати / часу, коли в учня виникають певні зорові або слухові асоціації з подією. Використовуючи прийом образного позначення часу, вчитель описує обставини важливих подій максимально яскраво та образно, для чого використовує влучні цитати. Цей прийом допомагає закріпити в пам'яті учнів дати й образи подій минулого.

Наприклад, у 7 класі під час уроку «Монгольська навала на українські землі» для того, щоб учні повніше відчули історичну епоху, тривалість та весь трагізм татарського ярма, доречно навести слова папського посла до Золотої Орди Плано де Карпіні, в яких він говорить про спустошення монголами Русі: «Татари… пішли проти Русі і зробили велике винищення в землі Русі, зруйнували міста і кріпості, повбивали людей, обложили Київ, що був столицею Русі, і після довгої облоги вони взяли його і повбивали жителів міста; звідси, коли ми їхали через їх землю, ми знаходили безліч голів і кісток мертвих людей, що лежали в полі; бо це місто було дуже велике і дуже багатолюдне, а тепер воно зведене майже ні на що; ледве існує там двісті домів, а людей тих держать вони в найтяжчому рабстві.»

До традиційних прийомів формування хронологічних уявлень та вмінь належать також робота з лінією часу, складання хронологічних та синхроністичних таблиць.

Лінія часу є невід'ємним атрибутом уроків історії у 5 та 6 класах. Цей засіб наочного навчання дає змогу формувати уявлення про лінійність, незворотність часу, різні категорії часу (століття, тисячоліття, еру) за допомогою графічних образів. Він дає можливість проілюструвати поняття послідовності і тривалості історичних подій та процесів конкретними графічними зображеннями. За допомогою лінії часу учні виконують пізнавальні завдання на лічбу часу в історії.

Для того, щоб урізноманітнити роботу з лінією часу, можна скористатися прийомом ілюстрування дат, коли учні самостійно або з допомогою вчителя придумують позначки, малюнки, які відбивають події, про які йдеться на уроці.

Учням дуже подобається гра «Порушена послідовність», суть якої полягає в тому, що їм запропоновано відновити послідовність подій, нумерацію яких, що не відповідає дійсності, вони бачать перед очима.

Роботу на уроці помітно урізноманітнюють і логічні ігри, за умовою яких пропонуємо кілька дат, а учні мають визначити, з якими подіями ці дати співвідносяться.

Під час уроків ми завжди наголошуємо на тому, що вивчення хронології не повинно зводитися до механічного запам’ятовування окремих дат. Тож пріоритетного значення в роботі з хронологією набуває осмислене запам’ятовування дат. Саме тому з метою формування хронологічних умінь, окрім прийомів з лінією часу, ми використовуємо хронологічні та синхроністичні таблиці.

Хронологічні таблиці використовують для формування уявлень про послідовність і тривалість історичних подій, явищ, процесів; осмислення та систематизації знань дат та подій. Розрізняють декілька різновидів хронологічних таблиць: зведені, тематичні та календарі історичних подій.

Зведені хронологічні таблиці узагальнюють дати та події шкільного курсу історії, дають змогу цілісно уявити історичний процес (наприклад, таблиця «Найважливіші події Стародавньої історії України»). Хронологічні відомості в таких таблицях впорядковано здебільшого у двох колонках: дати (перша колонка) та події, явища, процеси (друга).

Тематичні хронологічні таблиці дають змогу систематизувати дати подій, явищ і процесів, що стосуються окремих проблем курсу історії (наприклад, таблиці «Роки існування Запорозьких Січей», «Козацькі повстання кінця 16 – першої половини 17 ст.»).

Календарі історичних подій відтворюють хронічку найважливіших подій; факти в них зафіксовано з точністю до днів. Такі таблиці сприяють формуванню конкретних уявлень про час, дають змогу ознайомити школярів з динамікою досліджуваних подій, унаочнюють характер дій їхніх учасників (наприклад, календар подій «Радянсько – польська війна (квітень – жовтень 1920 р.)»).

Складання синхроністичних таблиць сприяє логічному повторенню історичних дат і подій, оскільки дає змогу порівнювати їх, аналізувати однорідні події за часом, коли вони відбулися, за тривалістю. Це завдання створює умови для з'ясування закономірностей та особливостей історичного розвитку різних регіонів однієї країни або держав(наприклад, таблиці «Київська Русь часів роздробленості: найвизначніші події політичного та культурного життя», «Національне відродження на землях під російської та під австрійської України в 19 ст.», «Українські землі за доби Руїни (Правобережна та Лівобережна Гетьманщини)»).

Найважливішим і найцікавішим, на мою думку, елементом, під час формування хронологічних вмінь учнів є хронологічні задачі, серед яких розрізняють два види: стандартні й нестандартні. Якщо стандартні дозволяють розвивати найпростіші хронологічні вміння учнів, такі як вміння співвідносити рік зі століттям, підраховувати час, який минув від однієї події до іншої, то нестандартні розраховані на формування таких складних умінь учнів, як співвідносити різні системи літочислення, працювати з неадаптованими історичними джерелами, зміст яких складає хронологічний матеріал.

Наведемо кілька прикладів хронологічних задач, які ми використовуємо в своїй діяльності:

1. Задачі на встановлення віддаленості події від сьогодення (Скільки років тому відбулася подія, якщо відома її дата?).
2. Задачі на встановлення віддаленості однієї події від іншої (Скільки минуло років від однієї події до іншої? На скільки років одна подія відбулася раніше за іншу?).
3. Задачі на встановлення дати події за її віддаленістю від сьогодення (У якому році відбулася подія, якщо відомо, що від неї минуло … років?).
4. Задачі на встановлення дати події за її віддаленістю від іншої події (У якому році відбулася подія, якщо відомо, що це сталося після вказаної події за певну кількість років?).

5. Задачі на встановлення віддаленості події від зазначеної дати (з переходом через еру) (Марафонська битва відбулася 490 року до н. е. Скільки років минуло від тієї події?).

6. Задачі на встановлення дати події в н. е. за віддаленістю її від іншої події (з переходом через еру) (У якому році греки святкували 2500-у річницю Марафонської битви?).
7. Задачі на встановлення дати події, що відбулася до н. е., за віддаленістю її від сьогодення (або від певної дати) (У якому році відбулася Марафонська битва – перша перемога греків над персами, якщо відомо, що 2011 р. святкували її 2500-у річницю?).
8. Задачі на встановлення подій за датами або дат за подіями (Якого року відбулася Чорна рада в Ніжині? Яка важлива подія відбулася 1569 року в місті Любліні?).
9. Задачі на встановлення та групування дат на основі наведених подій, явищ, процесів; на співвіднесення дат з явищем або процесом (За датами встановіть події з історії Київської Русі: 860 р., 882 р., 907 р., 945 р., 980 р., 988 р., 1037 р. Розмістіть на хронологічних сходинках імена найвідоміших князів Галицько-Волинської держави).
10. Задачі на встановлення синхронності фактів, подій, історичних періодів (Сучасником яких відомих вам історичних діячів був Богдан Хмельницький?).

11. Задачі на встановлення хронологічної послідовності подій з використанням уривків з джерел, історичних малюнків (картин) тощо (Назвіть події історії Київської Русі за перших князів, про які розповідає літопис? Розташуйте їх у хронологічній послідовності. Розташуйте портрети князів у хронологічній послідовності).

12. Задачі на співвіднесення різних систем літочислення (Відомо, що мусульмани ведуть своє літочислення від року переселення Мухаммада із Мекки в Медину. Встановіть, який зараз рік за мусульманським літочисленням).

ІІ. Формування картографічних умінь – складника просторової компетентності

Найнижчою сходинкою на шляху формування просторової компетентності є опанування учнями вмінь локалізувати – знаходити, показувати на карті й словесно описувати історичні факти (події, явища, процеси) та історико-географічні об’єкти. Саме ці вміння є фундаментом того комплексу вмінь, який називаємо просторовою компетентністю і який ґрунтується на знаннях і досвіді, ціннісних орієнтаціях учнів, що забезпечують розуміння простору як основи розвитку історичного процесу.

Без вищезгаданих умінь учні навряд чи зможуть використовувати карту для встановлення причинно-наслідкових зв’язків між подіями та процесами, з’ясування тенденцій та закономірностей, пояснення впливу природно-географічних умов для розвитку історичних явищ та процесів. Вони не зможуть також скористатися інформацією карт для характеристики чи порівняння економічного, соціального й політичного розвитку України в окремі історичні періоди (або певних держав чи цивілізацій, якщо йдеться про всесвітню історію), оцінки масштабу подій та явищ, їхнього значення. Варто зауважити, що всі перелічені компоненти узагальненого погляду на історичний фактаж особливо цінні, коли є результатом самостійних висновків. У цьому сенсі карти як джерела історичної інформації сприяють розвитку критичного мислення учнів.

Беручи за основу підхід, відповідно до якого вміння – це засвоєний суб’єктом спосіб виконання дій, що забезпечується сукупністю набутих знань та навичок, визначаємо загальні навички орієнтування на карті (їх разом зі знаннями теоретичного матеріалу кожної окремо взятої теми, а також засвоєними учнями географічними знаннями вважаємо основними умовами формування картографічних умінь у навчанні історії). До них належать такі:

- розрізняти умовні знаки, легенди карти;

- визначати послідовність і час відображених на карті подій;

- співвідносити об’єкти на карті зі сторонами світу;

- виявляти елементи історичного змісту (країни, кордони, місця подій тощо) та основні (незмінювані) географічні об’єкти карти (міста, річки, моря).

Для уроків історії України надзвичайно важливо навчитися орієнтуватися в місце розташуванні історичних регіонів тощо.

Знайомство з історичною картою та набуття найпростіших практичних навичок роботи з нею починається, як відомо, у 5 класі. Дітей навчаємо розрізняти умовні позначки на історичній карті, знаходити та показувати на карті історико-географічний об’єкт, співвідносити об’єкти на карті зі сторонами світу.

Знайомство з історичною картою відбувається на окремому уроці першого розділу, який варто цілком присвятити роботі з цим новим для учнів засобом формування знань та вмінь та важливим джерелом інформації.

Спершу потрібно дохідливо й просто пояснити учням, у чому полягає основна відмінність між фізичною та історичною картами.

З підручника діти довідуються, що історичні карти – це зменшені зображення земної поверхні, її частин або окремих країн світу, на яких позначено ті або ті факти.

Вчитель наголошує, що історичні карти створюються на основі географічних, з якими дітям доводилося працювати на уроках природознавства. Проте історичні карти істотно відрізняються від них. По-перше, використанням кольорів. Наприклад, якщо на географічній карті кольором позначають висоту місцевості над рівнем моря, то на історичній – території держав, розселення народів тощо. По-друге, зображення на історичній карті означають події, що відбуваються в часі. Приміром, з карти можна довідатися як зростала територія держави впродовж певного часу, куди прямували війська, коли й де відбувалася битва, коли виникло місто й коли було зруйноване тощо.

Учитель звертає увагу учнів, що історична карта свої таємниці відкриває лише тому, хто вміє її «прочитати», тобто розшифрувати й витлумачити. Щоб це зробити, потрібно уважно роздивитися умовні позначки й перечитати пояснення до карти, розташовані в її нижньому куті.

Для осмислення нового для учнів матеріалу можна запропонувати завдання намалювати умовні позначки, якими користуються, щоб показати 1) дві різні території або держави; 2) перехід певного району від однієї держави до іншої; 3) місця битв; 4) пересування військ або народів; 5) кордони держав, регіонів, областей, територій; 6) міста.

Методисти зауважують, що читання умовних знаків, відтворення візуального образу місцевості, співвіднесення просторів і розмірів, словесний опис місце розташування історичних об’єктів не всім п’ятикласникам даються легко через слабкі просторові уявлення, на які спираються, виконуючи ці завдання діти, а також через те, що в них ще переважає конкретно-образне мислення. Крім того, фактори часу та місця у свідомості п’ятикласників слабо пов’язані один з одним, а також з певним характером історичних подій.

Уже на перших заняттях, пов’язаних із застосуванням карт, обов’язково звертаємо увагу на елементарні правила й прийоми роботи з картою – як правильно стояти біля карти під час пояснення матеріалу, як показувати указкою місце розташування досліджуваних об’єктів – точкових та лінійних, обводити контури історичних територій за напрямком годинникової стрілки по межі контуру тощо. Від чіткого, неухильного виконання подібних правил великою мірою залежатиме успіх опанування картографічної культури в наступних класах.

Загальний алгоритм демонстрації фактів або об’єктів на карті такий:

- кордони держав слід обводити указкою по замкненій кривій;

- напрямки військових походів та пересувань треба показувати за стрілками, позначеними на карті;

- міста слід показувати дотиком указки до умовної позначки (кола або до зображення міста), а не до назви міста на карті;

- річки слід показувати за течією – від витоків до гирла.

Розпочавши роботу з формування початкових картографічних умінь, потрібно пам’ятати, що запорукою успіху є її систематичність.

На уроках з опрацювання наступних розділів-тем п’ятикласники вчаться користуватися картою як джерелом інформації: на основі легенди знаходити та показувати на карті місце тієї або іншої події; називати або показувати на карті історико-географічний об’єкт; співвідносити об’єкти на карті зі сторонами світу. Все це учні роблять під керівництвом учителя, на основі запитань і завдань підручника. Корисним методичним прийомом у цій роботі є «подорож картою»: учням пропонуємо рухатися за течією річок, мандрувати країною, плисти морями тощо. Великого значення в роботі з локалізацією подій і явищ на карті слід надавати чіткій фіксації орієнтирів, зокрема географічних об’єктів – річок, морів, міст. Саме вони багато в чому визначають правильний показ учнями на карті історичних явищ і подій. Уміння орієнтуватися на карті передбачає оцінку взаєморозташування об’єктів, відстаней, площ. Для цього школярів слід навчати користуватися масштабом карти.

Визначальним для формування базового вміння просторової локалізації фактів (об’єктів) на карті є 6 клас.

Шестикласники дізнаються про різні країни світу, їх місцерозташування. На уроках історії вони отримують можливість глибше усвідомити поняття «географічне положення», вчаться його самі визначати за зразком, продемонстрованим учителем. Наприклад: «Єгипет розташовано в північно-східній частині Африки в долині та дельті річки Ніл від першого порога до Середземного моря». При цьому вчитель пояснює, що потрібно вказувати орієнтири: материки, океани або моря, річки, озера, гори, а іноді й сусідні країни. Знайомство з природними умовами кожної країни починається з того, що учні визначають її місце розташування, встановлюють зв’язок географічного положення з кліматом, рослинним і тваринним світом та господарством країни.

Потребують уваги прийоми порівняння географічних умов різних країн і з’ясування впливу природно-географічного чинника на історичний розвиток цих країн. Наприклад: «Порівняйте місце розташування Китаю й Месопотамії та Єгипту. Як місце розташування та природні умови давнього Китаю вплинули на заняття, спосіб життя, звичаї та традиції його мешканців? Порівняйте з єгиптянами.»

Поступовий перехід до аналітичного характеру роботи з картою дає змогу використовувати її як повноцінне джерело інформації. Учні на основі легенди карти отримують інформацію про географічне розташування різних країн і про заняття людей; описують кордони держав, напрямки військових походів тощо. У 6-му класі робота учнів з картою поступово стає більш самостійною. Вони цілком здатні самостійно знаходити об’єкт на карті за словесним описом учителя та визначати словами місцерозташування об’єкта, що його показує на карті і називає вчитель.

Варто наголосити, що відпрацьовуючи картографічні вміння, вчитель має підводити учнів до уявлень загальноосвітнього характеру про те, що назва карти втілює її тему та основний зміст; що історична карта відображає дійсність у певний хронологічний період; що на карті можуть бути показані події, які відбувалися за різних часів; що явища, які змінювалися, можуть бути зображені на одній історичній карті, причому послідовність у часі передається як сусідство в просторі; що карти мають масштаб; що умовні позначки розшифровано в легенді карти.

У 7-11 класах історичній карті відведено роль одного з найважливіших засобів здобуття історичних знань та інтерпретації, реконструкції й пояснення історичного процесу, а також розвитку критичного мислення учнів. Тож для формування просторової компетентності важливо, щоб картографічні засоби навчання під час сприйняття й осмислення нового навчального матеріалу на уроці використовувалися не для ілюстрації розповіді вчителя або тексту підручника, а були першими носіями нових навчальних знань.

Особливу увагу на уроках історії України слід приділити виробленню навичок орієнтування в місцерозташуванні історико-географічних регіонів України. Від того, чи матимуть ці навички учні, залежить, наскільки успішно вони засвоять програмовий матеріал у наступних класах.

Учитель пояснює учням, що говорячи про «історичну Волинь», маємо на увазі не сучасну Волинську область, а значно більшу територію, до якої долучають ще й Рівненську, Житомирську і частину Хмельницької областей. Етнографічний регіон Гуцульщина поділений між трьома історичними регіонами – Галичиною, Закарпаттям та Буковиною; історичний регіон Київщина належить до двох етнографічних регіонів – Київського Полісся та Середньої Наддніпрянщини.

Сьогодні немає усталеної типології картографічних умінь. Основним, базовим умінням, що складає основу просторової компетентності є вміння локалізувати – знаходити, показувати й словесно описувати історичні факти (події, явища, процеси) та історико-географічні об’єкти на карті. Це фундаментальне вміння створює умови для розвитку в учнів здатності використовувати картографічні засоби навчання як джерела історичної інформації про територіальні зміни, динаміку розвитку історичних подій, явищ, процесів тощо.

До базових умінь, формування яких починається в 6 класі, належать уміння з’ясовувати вплив географічного середовища на історичний розвиток. Це вміння передбачає використання карти для встановлення зв’язків між географічним положенням країни, її природними умовами та історичними фактами (подіями, явищами, процесами).

Серед найважливіших базових картографічних умінь треба назвати вміння аналізувати та узагальнювати зміст історичної карти: виявляти історичні факти (події, явища, процеси) та історико-географічні об’єкти. Це вміння передбачає використання карти для визначення динаміки розвитку історичних фактів (подій, явищ, процесів), встановлення причинно-наслідкових зв’язків між подіями та процесами, зумовленими просторовим розташуванням, з’ясування їх тенденцій та закономірностей.

До базових відносять й уміння порівнювати геополітичні ситуації, виявляти зміни.

Це вміння передбачає використання карти для характеристики та порівняння політичного, економічного, соціального розвитку України в окремі історичні періоди (або певних держав чи цивілізацій, якщо йдеться про всесвітню історію), оцінки масштабу подій та явищ, їхнього значення, з’ясування територіальних змін на наших землях.

Відпрацювання вищезазначених картографічних умінь формуємо та вдосконалюємо в процесі виконання типових пізнавальних завдань.

1. Завдання на локалізацію історичних фактів та історико-географічних об’єктів за їх словесним описом:

- покажіть східнослов’янські племінні союзи, території яких лежали на північному сході від полян, на лівих притоках Дніпра; на південь від полян; на захід від полян; між Дністром і Карпатами (7 клас);

- покажіть на карті «Київська Русь у другій половині 12 – першій половині 13 ст.» найзахідніші князівства Київської Русі за доби роздробленості; князівства, що безпосередньо межували з Половецьким степом (7 клас).

2. Завдання на локалізацію на карті історичних фактів та історико-географічних об’єктів, що поєднується зі словесним описом або поясненням:

- покажіть та опишіть місцерозташування Київської Русі часів Ярослава Мудрого (7 клас);

- які терени охоплювала козацька держава – Військо Запорізьке – після підписання Зборівського мирного договору? Яким було місцерозташування столиці Гетьманщини відносно Києва? Де відбулися основні події воєнної кампанії 1648-1649 років? (8 клас)

Більш високий рівень завдань з формування та вдосконалення картографічних умінь – завдання аналітичного характеру.

3. Завдання на аналіз та узагальнення змісту історичної карти: виявлення історичних фактів (подій, явищ, процесів) та історико-географічних об’єктів:

- роздивіться карту «Київська Русь у 9-10 ст.». Визначте напрямки воєнних походів князя Святослава Ігоровича, встановіть їх перебіг. Якими були результати та наслідки цих походів? Чому зовнішньополітичні пріоритети князя стосувалися саме цих країн? (7 клас)

- Роздивіться карту «Українські землі в 1687-1750 рр.». Визначте, у складі яких держав перебували в 1687 р. українські землі: Чернігово-Сіверщина, Переяславщина, Полтавщина, Київщина, Волинь, Галичина, Запоріжжя, Західне Поділля, Брацлавщина, Буковина, Закарпаття? Які території охопило повстання С. Палія 1702-1704 рр.? На які терени поширював свою владу І. Мазепа в 1704-1708 рр.? Які походи, битви на теренах України відбулися в 1687-1709 рр.? (8 клас)

Своєрідним різновидом цього типу вважають завдання на систематизацію картографічного матеріалу, які здебільшого стосуються характеристики геополітичного положення, економічного розвитку, певних історичних фактів (подій, явищ, процесів).

- Роздивіться карту «Київська Русь за перших князів». Заповніть таблицю «Розселення східнослов’янських племінних союзів на території України». (7 клас)

- Роздивіться карту «Національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького». Складіть таблицю «Перебіг найважливіших воєнних подій 1648-1657 рр.».

4. Завдання на порівняння геополітичних ситуацій, виявлення змін:

- порівняйте географічне положення й природні умови Давнього Єгипту та Месопотамії. Укажіть спільне та відмінне (6 клас);

- порівняйте карти «Українські землі на початку та наприкінці 14 ст.» Які територіальні зміни відбулися на українських землях? Чим були спричинені ці зміни? (7 клас)

- Які територіальні зміни відбулися на українських землях у другій половині 16 ст.? З якими подіями пов’язані ці зміни? (8 клас)

- Роздивіться карту «Українська Держава П. Скоропадського». Визначте, які території охоплювала Українська держава. Порівняйте їх з Українською Народною Республікою в кордонах, заявлених ІІІ Універсалом Центральної Ради та з територією УНР за Брестським мирним договором. Поміркуйте, про які проблеми внутрішньої та зовнішньої політики Гетьманату свідчить карта. (10 клас)

5. Завдання на з’ясування впливу географічного середовища на історичний розвиток:

- який зв’язок між географічним положенням Київського, Чернігівського та Переяславського князівств та їх історичним розвитком у середині 12 – першій половині 13 ст.? Як місцерозташування Київського князівства впливало на його історичний розвиток?